В Україні судові спори щодо оскарження та визнання батьківства не рідкість. Традиційно склалось, що батьками дитини записують чоловіка та жінку, які перебувать у зареєстрованому шлюбі. Але є випадки, коли виникає бажання або необхідність оспорити батьківство. Чинним законодавством закріплено таке право. Якщо факт батьківства викликає сумніви, можна звернутися до спеціалізованих установ для проведення генетичної експертизи і вирішити це питання в приватному порядку. Але ми розглянемо судовий порядок вирішення такого спору.

Оспорювання батьківства – це невизнання особою реєстрації себе як батька дитини.

Право на оспорювання батьківства, коло осіб, які можуть оспорити батьківство, певні межі оспорювання батьківства та строк звернення до суду по даній категорії справ передбачені Сімейним кодексом України.

У випадку оспорювання батьківства до суду подається позов про виключення запису про особу, як батька з актового запису про народження дитини.

Хто може оспорити батьківство

  • особа, записана в свідоцтві про народження дитини ії батьком (як і у випадку перебування у шлюбі з матір’ю дитини, або якщо дитина народилася до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, так і у випадку не перебування у шлюбі з матір’ю дитини, якщо запис батьком дитини відбувся на підставі їх спільної заяви);
  • спадкоємці зазначеної вище особи у випадку, якщо він: помер до народження дитини і залишив нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства, або помер після народження дитини, але за життя подав позов до суду про виключення свого імені з актового запису про народження (в даному випадку спадкоємці можуть підтримати в суді його позовну заяву враховуючи приписи про процесуальне правонаступництво в цивільних справах);
  • дружина, батьки, діти (спадкоємці) після смерті особи, яка за життя через поважні причини не знала, що записана батьком дитини;
  • мати дитини, якщо батьком дитини записаний її чоловік, а насправді ним є інший чоловік – біологічний батько (за умови, що справжній батько підтвердить це у своїй заяві про визнання себе батьком дитини).

Статею. 129 Сімейного кодексу України передбачена можливість вирішення в судовому порядку спору про батьківство між чоловіком матері та чоловіком, який вважає себе батьком. У такому разі: чоловік, який вважає себе батьком, має право пред’явити позов до чоловіка матері дитини про виключення запису про його батьківство та визнання свого батьківства.

Коли оспорювання батьківства неможливе

  • оспорювання батьківства можливе тільки з моменту народження дитини й до досягнення нею повноліття;
  • Оспорювання батьківства може бути здійснене протягом цього часу тільки, якщо дитина є живою. Смерть дитини, батьком якої записана особа, позбавляє її права оспорювати своє батьківство;
  • не має право оспорювати батьківство особа, яка записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є ії батьком та у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою такої особи.

Строки позовної давності

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. І вона має суттєве значення для даної категорії справ.

  • До вимог чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується, але обмежена досягненням дитиною повноліття. Аналогічне встановлення позовної давності для вимог спадкоємців померлої особи, батьківство якої оспорюється (ст.ст.136, 137 Сімейного кодексу України).
  • До вимог жінки про оспорювання батьківства свого чоловіка застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли чоловік був записаний як батько дитини (ст.138 Сімейного кодексу України) .
  • По спорам про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини також застосовується позовна давність в один рік. Перебіг ії починається від дня, коли особа дізналася, або могла дізнатися про своє батьківство (ст.129 Сімейного кодексу України).

Стягнення з особи, яка записана батьком, матір’ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька, матері дитини з актового запису про її народження.

 

Предмет доказування. Наслідки задоволення позову.

Оспорювання батьківства відбувається шляхом подання позову до суду. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Доказами можуть бути : показання свідків, письмові, речові і електронні докази, результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз. У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу яка батька дитини з актового запису про ії народження. Після отримання рішення, яке набрало законної сили його необхідно буде пред’явити до виконання органам реєстрації актів цивільного стану.

Правові наслідки рішення суду

  • вносяться зміни до актового запису про народження дитини та видається нове свідоцтво про народження;
  • має значення для прав та обов’язків, покладених законодавством на батьків, щодо виховання і утримання дітей;
  • має вплив на права спадкування;
  • інші юридично значні факти, які пов’язані з кровним спорідненням (як то об’єднання сім’ї в зв’язку з виїздом закордон; виїзд дитини закордон з одним із батьків не потребує згоди особи, яка виключена з актового запису народження дитини).
  • можливо повернути безпідставно сплачені аліменти. Для цього потрібно подати до суду позов про відшкодування неправомірно отриманої вигоди у вигляді аліментів та скасування рішення на підставі якого перераховувалися аліменти.