Фото без опису

 

5 травня відзначають Міжнародний  день боротьби за права осіб з інвалідністю.  В Україні люди з інвалідністю володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією, законами України та міжнародними договорами. Обов’язок держави у забезпеченні дотримання прав людей з інвалідністю закріплений на рівні закону.

 

16 грудня 2009 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю та факультативний протокол до неї, а 6 березня 2010 року ці договори набули чинності на території України.

Зокрема, стаття 3 Конвенції визначає загальні принципи, які застосовуються для здійснення прав осіб з інвалідністю. Ними є:

·  повага до притаманного людині достоїнства, її особистої самостійності, зокрема свободи робити власний вибір, і незалежності;

·  недискримінація;

·  повне й ефективне залучення та включення до суспільства;

·  повага до особливостей людей з інвалідністю і прийняття їх як компонента людської різноманітності й частини людства;

·  рівність можливостей;

·  доступність;

·  рівність чоловіків і жінок;

·  повага до таких здібностей дітей з інвалідністю, які розвиваються, і повага до права дітей зберігати свою індивідуальність.

В Україні функціонує інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, уповноважений на здійснення парламентського контролю за дотриманням прав і свобод людей з інвалідністю у тісній співпраці з організаціями громадянського суспільства.

Крім того, державні органи та об’єднання громадян, які опікуються проблемами осіб з інвалідністю, забезпечують умови, щоб особи з інвалідністю були повноцінними членами суспільства без будь-яких проявів дискримінації.

Зокрема, у Кримінального кодексу України закріплено універсальну норму, за якою пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, є кримінально караними діяннями.

Водночас Кримінальний кодекс України містить заборону щодо застосування до осіб з інвалідністю першої або другої групи покарання у вигляді громадських робіт та обмеження волі. Також встановлює відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю, вчинене щодо матері, або особи, яка їх замінює і виховує дитину з інвалідністю.

За Кримінально-процесуальним кодексом щодо осіб, які через психічні або фізичні вади (люди з порушенням слуху, зору, мовлення тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права у кримінальному провадженні, забезпечується обов’язкова участь захисника. У разі необхідності в кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного сурдоперекладача.

Також кримінально-процесуальний кодекс встановив заборону на застосування приводу свідка до  осіб з інвалідністю першої або другої груп, а також людини, яка одноосібно виховує дітей з інвалідністю.

Крім того окремі додаткові гарантії встановлено і в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Зокрема, встановлено заборону щодо призначення особам з інвалідністю першої або другої групи адміністративного стягнення у виді громадських робіт, а також щодо застосування до таких осіб адміністративного арешту. Крім того, забороняється позбавляти права керування засобами транспорту осіб, які користуються цими засобами в зв’язку з інвалідністю, за винятком визначених законом випадків.

Люди з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Щоб її отримати необхідно подати:

· паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті) такої особи та/або її представника, опікуна, піклувальника;
· пенсійне посвідчення або посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, або довідка медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про встановлення інвалідності;
· довідку про розмір пенсії або довідка про розмір соціальної допомоги, що призначається замість пенсії за останній місяць, що передує даті звернення.
Перелік документів не є вичерпним. Людина, яка бажає отримати безоплатну вторинну правову допомогу, має право подати будь-який інший документ, який підтверджує її належність до суб’єкта права на БВПД.