Питання щодо боргових розписок є досить розповсюдженими. Адже кожен в своєму житті позичав кошти або давав у борг. Добре, якщо це мала сума, яку сусід просить позичити до зарплати. Але є такі ситуації, коли сума позики чимала, а сторони навіть не укладають письмовий договір, обмежуючись усною домовленістю. Цьому можуть слугувати такі фактори як довіра до позичальника, або родинні чи дружні зв’язки. Але частіше – це небажання заглиблюватися в юридичні тонкощі процедури оформлення позики. Як убезпечити себе від неповернення боргу, або несвоєчасного повернення? Як правильно оформити передачу коштів? Що потрібно писати в борговій розписці? Чи потрібно завіряти дані дії нотаріально? На ці та інші запитання  відповідь надають фахівці  безоплатної правової допомоги.

Законодавством визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Розписка – це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи.

Якщо ви вирішили надати в борг грошові кошти, або ж отримати їх, дані дії та умови повернення позиченого варто викласти в договорі позики і додатково підтвердити написаною позичальником борговою розпискою.

Звичайно, можна і в усному порядку позичити грошові кошти, заручившись твердою обіцянкою позичальника про їх повернення. Проте в разі недотримання строків чи взагалі факту їх неповернення, особа, яка надає грошові кошти – позикодавець, залишається тільки з тими самими обіцянками. На жаль, без дотриманої письмової форми здійсненого правочину – факту передання грошових коштів та порядку їх повернення, позичальнику навіть у судовому порядку практично неможливо довести дійсність передачі коштів без достатніх доказів, тобто договору, або ж розписки позичальника.

Щоб уникнути неприємних ситуацій під час позичання чи повернення коштів, законодавством визначена письмова форма правочину.

Отже, перший етап, як в інтересах позикодавця так і позичальника – потрібно укладати договір позики тільки в письмовій формі та на підтвердження його укладання видавати розписку, написану позичальником.

Чи достатньо тільки боргової розписки позичальника?  Достатньо, але для правильного оформлення подібного роду правочину, потрібно здійснити обидва варіанта (і договір, і розписка), які і будуть достатнім доказом засвідчення правочину.

Варто наголосити, що боргова розписка сама по собі не є договором позики – це лише підтвердження такого договору, який був укладений між сторонами.

При написанні розписки варто виокремити основні реквізити, які обов’язково потрібно зазначати:

  • дата та місце складання;
  • прізвище, ім’я та по батькові позичальника, реквізити документа, що посвідчує його особу, та місце проживання (фактичного проживання), реєстраційний номер облікової картки платника податків;
  • прізвище, ім’я та по батькові позикодавця, реквізити документа, що посвідчує його особу, та місце проживання (фактичного проживання);
  • боргова сума (точна сума і валюта) (варто зазначити, як цифрами так і прописом);
  • конкретну дату, коли борг повинен бути повернутий;
  • підписи сторін;
  • прізвище, ім’я та по батькові свідків (щонайменше 2-х), реквізити документів, що посвідчує їх особи, та місце проживання (фактичного проживання), підписи.

Договір позики доцільніше підготувати в друкованому вигляді з фіксацією моментів щодо повернення суми боргу та відсотків за користування коштами, якщо вони встановлені.

Розписку варто писати від руки саме позичальником, адже в разі настання судового процесу автора написаного можна ідентифікувати за допомогою почеркознавчої експертизи.

Якщо за домовленістю між позикодавцем і позичальником передбачено сплату процентів за користування коштами, їх потрібно чітко конкретизувати. Наприклад, 1% від загальної суми позики за кожний місяць прострочення чи за кожний день тощо. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Важливо зазначити не лише про те, що позичальник взяв певну суму грошей, а й те, що він зобов’язується її повернути. Лише в цьому випадку буде вважатися наявне зобов’язання і підстава для позову. За законодавством боржник зобов’язаний повернути суму боргу не пізніше дати, вказаної в договорі позики. У разі прострочення, боржник зобов’язаний повернути борг з урахуванням індексу інфляції.

Якщо грошові кошти позичаються в іноземній валюті, то варто визначити в якій саме та за яким курсом (станом на дату надання). Оскільки, знецінення грошових коштів − це природній процес, зазначте, що поверненню підлягають грошові кошти в іноземній валюті, в якій позичалися, або ж в еквіваленті національної валюти за офіційним курсом, встановленим Національним банком України (станом на дату повернення).

Якщо у договорі позики чи у розписці не визначена кінцева дата повернення грошових коштів, позичальник повинен повернути їх протягом 30 днів з моменту пред’явлення вимоги від позикодавця. В момент повернення позичальником грошових коштів, йому обов’язково потрібно забрати боргову розписку, яку він писав при отриманні грошових коштів.

Чи потрібно нотаріально завіряти боргову розписку чи договір позики?

Договір позики не відноситься до обов’язкових видів договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню, а тому таке посвідчення – справа суто добровільна.

Нотаріально посвідчений договір позики має деяку перевагу у разі порушення боржником умов договору. Так, при порушенні боржником строків повернення за нотаріально посвідченим договором позики кредитор має право звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого запису, який має силу виконавчого документа, який, у свою чергу, минаючи судову процедуру стягнення заборгованості за договором, може бути переданий безпосередньо державній виконавчій службі або приватному виконавцю для примусового стягнення боргу. Але у такому випадку, ваші витрати знову зростуть через необхідність сплати послуг нотаріуса, державного мита/адміністративного збору тощо. Водночас ці витрати доведеться понести задовго до отримання всієї суми заборгованості. Тому за умови грамотного оформлення документів, достатнім буде укладення самого договору позики та підписання боргової розписки позичальником без нотаріального посвідчення.

Тож вирішивши надати чи взяти позику, оформляйте боргові документи правильно, не забуваючи при цьому фіксувати і факт повернення грошей. Не соромтесь попросити у свого опонента розписку, ким би він не був – другом, родичом чи просто добрим знайомим, адже належна фіксація взаємних домовленостей допоможе уникнути тривалих судових розглядів у майбутньому.