Фото без опису

 

Життя постійно ставить виклики. Особливо зараз, коли карантинні обмеження накладають свій відбиток майже на кожну сферу життя людини. Збільшення кількості областей, що потрапили до «червоної зони», постійні обмеження – все це ставить перед нами виклики, до яких ми повинні пристосовуватися. Усе більше організацій та установ переходять на дистанційну форму роботи, або обмежують доступ, у зв’язку із карантинними вимогами відносно вакцинації. Підвищується актуальність дистанційного звернення та отримання відповіді без особистої присутності громадянина. Роз’яснення надають спеціалісти з безоплатної правової допомоги.

Які є вимоги до звернення громадян в умовах карантинних обмежень?

Звернення може бути усним або письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу. Повноваження цієї особи повинні бути оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено: прізвище, ім’я, по батькові; місце проживання громадянина; викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги; письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати; в електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку із ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін.

Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мову. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

Які є терміни розгляду звернень?

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого терміну.

 

Чи є відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян?

Відповідно до статті 24 Закону України «Про звернення громадян» громадяни, особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Цивільна відповідальність

Статтею 25 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що в разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток.

Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу  у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, законодавство України дозволяє з винної особи (органу чи посадової особи) отримати компенсацію: за заподіяні матеріальні збитки; за заподіяні моральні збитки.

Адміністративна відповідальність

До винної особи може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу або громадських робіт: частини 7 та 9 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) (Порушення права на інформацію та права на звернення).

Адміністративні протоколи за вказане правопорушення мають право складати уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кримінальна відповідальність

У деяких випадках можливим є притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за статтею 367 Кримінального кодексу України (Службову недбалість).

Під службовою недбалістю розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Дисциплінарна відповідальність

Крім цього, хоча в статті 24 Закону України «Про звернення громадян» про це не зазначено, але особу, яка прийняла неправомірне рішення щодо звернення громадянина, можна притягнути й до дисциплінарної відповідальності, а саме: догана згідно із Кодексом законів про працю України, звільнення згідно із Кодексом законів про працю України, стягнення, передбачені законодавством про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування.

Рішення про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності приймає роботодавець (керівник).