A A A K K K
для людей із порушенням зору
Підволочиська громада
Тернопільська область, Тернопільський район

Звільнення з військової служби: підстави та порядок

Дата: 07.11.2022 14:08
Кількість переглядів: 70

Звільнення з військової служби: підстави та порядок

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, пов’язаною із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України.

Правовий захист військовослужбовців – функція держави. Він передбачає закріплення в законодавчих актах України прав та свобод військовослужбовців, їхніх обов’язків та відповідальності, соціальних пільг і гарантій, а також правовий механізм їх реалізації.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов’язки визначаються Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу» (далі – Закон), положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом передбачено вимоги та підстави, зокрема, щодо призову на військову службу, проходження військової служби та звільнення з військової служби.

Підстави для звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону, у тому числі під час дії воєнного стану в Україні, а саме:

а) за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

-у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

-у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

-у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;

-у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

-у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

-у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

-у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

-військовослужбовці-жінки – у зв’язку з вагітністю;

-військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

-один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

-військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

-перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Варто зазначити, що  військовослужбовці, зазначені у пункті «г» ст. 26 Закону (підпунктах 1-7, 11), за власним  бажання  можуть продовжувати військову службу  за місцем проживання.

За наявності  передбачених Законом підстав звільнення можливо на будь-якому етапі проходження військової служби.

Військовослужбовцям, які бажають звільнитися з військової служби, потрібно подати рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення, безпосередньому командиру в порядку підпорядкованості.

Командир після розгляду та задоволення рапорту передає його далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.

Інколи є випадки, коли командир незважаючи на наявність законних підстав для звільнення з військової служби, відмовляється приймати рапорти про звільнення з військової служби або відмовляється розглядати їх. У разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту безпосереднім командиром, необхідно подати рапорт старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

У рапорті на звільнення з військової служби потрібно зазначити:

 

1) підстави звільнення з військової служби;

2) думку військовослужбовця щодо бажання/небажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

3) погодження на виключення зі списків особового складу військової частини;

4) районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у п’ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язані Служби безпеки України – до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України) за місцем проживання  для взяття на військовий облік.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь